До уваги голів первинних профспілкових організацій.

Просимо організувати в трудових колективах обговорення проекту звернення працівників освіти до органів влади. Пропозиції надсилати на адресу райкому профспілки (vynnyk280761@ukr.net) до 25.03.2016.

Звернення працівників освіти, позашкільних та дошкільних закладів Надвірнянського району Івано-Франківської області до Кабінету Міністрів, депутатів Верховної Ради, Президента України, громадян.

Наша країна має всі необхідні передумови та володіє всіма необхідними ресурсами, - соціальними, інтелектуальними й трудовими, - щоб забезпечити гідне життя кожному громадянинові. Разом з тим, у суспільстві повинні бути лідери, які, не витрачаючи намарно згадані ресурси, здатні брати на себе відповідальність за втілення прагнень українців. 

Проте сьогодні вже неозброєним оком видно, як у суспільстві зростають розчарування й тривога.

Ми, працівники шкіл, дошкільних та позашкільних закладів, обурені становищем в освіті.

• Матеріально-технічна база шкіл, дошкільних та позашкільних  закладів роками не поповнюється новим обладнанням;
• Унаочнення, інструменти, комп’ютери, реактиви та навіть меблі , навчальні дошки купуються за рахунок батьків, спонсорів та самих вчителів;
• Про технічне забезпечення харчоблоків ДНЗ, спецодяг,  дидактичні матеріали, фізкультурний інвентар держава вже давно забула;
• Півстолітня система опалення, відсутність у школах теплих туалетів, дахи, які протікають, внаслідок чого утворюється грибок, - це реалії багатьох шкіл;
• Всі ці заклади, а вони є державними, ледве жевріють за кошти спонсорів, батьків та самих педагогів. Тепер  усі проблеми хочуть скинути на плечі місцевих громад.  А це означає другорядне фінансування, зменшення кількості закладів.
• Освіта має утримуватися коштом держави. Останнім часом це «утримання» обмежується лише заробітною  платою працівникам та оплатою комунальних послуг, які постійно зростають та осідають у кишенях приватних структур;
• Ремонти в школах, дошкільних закладах проводяться за рахунок спонсорської допомоги батьків. Можливо,  саме це розцінюється головою уряду та громадськістю як корупція? Спробуємо одного року підготувати заклади до нового навчального року без цієї корупційної складової?
• Шкільна бібліотека роками не поповнювалася художньо навчальною літературою, мало хто має у бібліотеці інтернет, комп’ютери, прінтери, ксерокси.

Декілька запитань про так звані « реформи» в освіті…

• Рішенням міністерства введено інформатику у початковій школі. А де проводити ці уроки, якщо у  школі один комп’ютерний клас із застарілими комп’ютерами?
• Збільшено кількість уроків фізвиховання. А спортзал один? Два-три класи у спортзалі – зростає ризик травмування учнів.
• Вже третій рік друкує наше міністерство підручники  за новою програмою. Цілий рік учні 7 класу вчилися за старими підручниками. Цього року  школи отримали їх в лютому місяці у кількості 50 відсотків. Яким чином за ними можна працювати?
• А міністр освіти, який успішно два роки поспіль, провалив друк підручників отримав за це орден!
• Цього року збираються видавати підручники для 8 класу. Можна  спитати: «Для чого? Щоб витратити кошти?» Йде мова про впровадження нової 12-річної освіти, а програми змінюються. Можливо оголосити з метою економії мораторій на друк підручників.
• Ще одна інновація наступає на освіту – опорні школи. Тут виникає багато запитань. Як буде добиратися дитина до цієї школи, коли доріг немає? При такому ставленні держави їх не буде у найближчі 20 років, особливо доріг місцевого значення. Ці школи збираються організувати у старих, півстоліття без капітального ремонту приміщеннях? Чи будуть побудовані в короткий термін нові школи, які б відповідали європейським стандартам? Можливо, найбільше опорних шкіл буде розташовано у Києві? Швидше всього, опорна школа обмежиться «новим» класом фізики та назвою «опорна».
• Про вивчення англійської мови. Хочемо спитати, рівень знань з мови підвищиться, коли збільшиться кількість годин на її вивчення у класі з 27 учнями, чи коли вивчають її у підгрупі 12-15 дітей?
• Для проведення уроків трудового навчання є 15 робочих місць, а клас ділиться на підгрупи з 28 учнями. Що мають робити решта?
• Ми надаємо послуги. А що робити з тими, хто не хоче їх отримувати? Престиж знань падає.

А тепер про становище освітян як передової частки громадянського суспільства. Можливо, в Києві вчитель отримує достатню зарплатню. А середня зарплата більшої кількості вчителів країни не забезпечує нормальний життєвий рівень.  Ось як виживають більшість тих, хто дав знання вам, наші обранці:

•  Одяг з «гуманітарки».
• Сільський вчитель вимушений бути агрономом, пастухом, фірманом, дрібним підприємцем; влітку збирати на продаж ягоди, гриби, щоб вижити в навчальний рік або їхати на роботу до Чехії, Польщі тощо.
• Усі ЗМІ повідомили про чергове підвищення у грудні заробітної плати. Але жодне не сказало, що знято індексацію. А цим кроком частина освітян стала отримувати менше, ніж до так званого « підвищення».
• Чергове підвищення тарифів призведе до значного падіння рівня життя.  Скільки можна знущатися?
• Окрема ода субсидіям. Середнього достатку вчитель оплачує за 200 кубів газу стільки, скільки той, хто не працює ( або офіційно не працює) за 800-1000 кубів.  Хто встановлює норми споживання газу? Власники? Як гарно ми економимо державні кошти, поповнюючи кишені олігархів!
• З маленьких пенсій працюючих пенсіонерів знімають 15%.  А працюють вони, бо не вистачає на життя… Обіцяли, що це тимчасове явище.
• Вік пільгових пенсій також збільшується – до 55 років.
• В ЗМІ постійно розповідається лише про негативні явища у  закладах освіти.
• Технічні працівники шкіл та інших навчальних закладів, зарплата яких становить 1200-1500 гривень, не отримують оздоровчих. Останнє «підвищення» зарплати та скасування індексації призвело до зменшення їх мізерної зарплатні.

Найбільша біда – «верхи», засліплені блиском золота та шелестом купюр, не чують нас. Колись один « вождь» писав про керманичів держави: «Страшно далеки они от народа».

Вимагаємо: опустіться до народу, оцініть реалії життя! Наша освіта нагадує сучасні українські дороги. Вона потребує великих капіталовкладень. А не отримує навіть «ямкового» ремонту. Держава, яка не турбується про освіту, приречена.  Яка темінь і безпросвітне неуцтво наступають на Україну! Схаменіться! Не руйнуйте останнє!